Чекаю тебе.

Знаєш, а адже я так чекаю тебе. Так чекаю, що немає моїх сил більше. Де ж ти? Хто ж ти? Це загадка часу. Сподіваюся, що тільки часу. Я так чекаю тебе, що закушую шкіру на кісточках пальців, гризу ручки, переламую олівці на дві частини. От так я чекаю тебе. А ти, напевно, і не знаєш про це. Або знаєш? Я так чекаю, що сама деколи не розумію, навіщо ж я так чекаю. І на секунду перестаю чекати. А потім, через секунду, з подвоєною силою починаю чекати тебе. Дивитися у вікно палити одну за однією, гуляти по вулицях, вдивляючись в обличчя. А вони такі чужі. Такі не_мої. А я так чекаю тебе. Так чекаю. Знаєш, я втомилася помилятися. Я чекаю тебе, і від очікування збиваюся не на тебе. Починаю думати, що дочекалася. А потім розумію, що ні. Знову помилилася. І я продовжую чекати тебе. З новими силами. Встаю, витираю сльози і знову чекаю. Чекаю тебе. Так багато в цих трьох словах: я. чекаю. Тебе. Моє очікування тебе переходить всі межі. Ти ніяк не прийдеш, не обіймеш, не напишеш грустную-веселую sms -ку. Ми ніяк не сядемо і не поговоримо. А адже я так чекаю цього. Ну де ж ти? Адже я так чекаю. Де ти? З ким ти? А головне, хто ти? Чому ти зовсім не поспішаєш до мене? А може битьнаоборот, поспішаєш? Можливо, ти біжиш, збиваючи на шляху всі стовпи, зносячи всі повороти, штовхаючи людей? Можливо? І невже може бути залишилося зовсім трохи? І ти прийдеш за мною? Я так чекаю тебе! Будь ласка, давай швидше! Я так чекаю, що починає хворіти тіло. Я так чекаю, що втомлюються руки. Я так чекаю, що втомлюються очі. Я ж так чекаю тебе І ти обов'язково прийдеш і обіймеш мене. І потім ми говоритимемо. Багато говорити. А потім ми нарешті станемо щасливими. Так? Будь ласка, давай швидше! Я ж так тебе чекаю Я так чекаю тебе Я так чекаю тебе Я так тебе чекаю Я так сильно чекаю тебя